«Війна забрала у мене можливість вільно зустрічатися з дітьми»

Ми з чоловіком переїхали сюди в 1974 році, до війни жили прекрасно. Я за освітою медик, з колективом відкривали нашу лікарню в Світлодарську. Чоловік працював на Вуглегірській ГРЕС. Селище було чудове, красиве, його всі називали оазисом Донецької області. Було чисто, доглянуто.

Зараз я живу одна. Мені тільки минулого місяця засклили вікна.

Добре пам'ятаю день, коли у нас почалася війна. У чотирнадцятий і п'ятнадцятий будинок прилетіли снаряди, а на ранок все збирали осколки. Наш будинок теж бомбили, прилітало і в дитячий сад. Ми сиділи в підвалі, вранці вийшли, а з першого по п'ятий поверх ні у кого немає вікон.

Війна забрала у мене можливість вільно зустрічатися з дітьми

Фінансово все дуже змінилося. Коли помер чоловік, я встигла отримати дві його пенсії. Їхала з Дебальцевого, а навколо летіли снаряди.

Я постійно отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова, від душі йому вдячна. Отримувала ще від організації «Карітас» і польську гуманітарку.

Син живе в Харкові, дочка в Горлівці, я не бачила її вже два роки. До тих пір, поки працював КПВВ «Майорськ», я могла до неї пройти, а тепер такої можливості немає. З родичів у мене тут нікого немає. Мрію побачити дітей, щоб була тиша і можна було кудись поїхати.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/