Павло Іванович згадує молодість, як служив у флоті, потім переїхав до Світлодарська. Тут одружився, тепер у нього є син, невістка та двоє онуків, які перебувають у Києві.
Чоловіка ледь не покалічив гарячий уламок, сам плоскогубцями його витягував.
У нього багато друзів у Вуглегірську та Горлівці, але поїхати туди сьогодні не може.
Був період, коли доводилося голодувати, тому він дуже вдячний Рінату Ахметову за допомогу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.