Історії, які ви нам довірили
До війни ми з чоловіком працювали. Поруч жили дітки, а тепер не можемо зустрітися, спілкуємося тільки по телефону. Ми нікуди не виїжджали, весь час були тут. Діти поїхали, тому що у них маленька дитина.
Мені добре запам'ятався той день, коли війна увійшла в наше життя. 21 липня 2014 року. Чоловік пішов на роботу, але з зупинки повернувся, бо почалося бомбардування. Він ледве добіг додому. А потім почалися підвали, підвали, підвали…
Зараз живемо на одну пенсію, дуже складно. Але найстрашніше, що ми залишилися тут, діти не можуть до нас приїхати, а ми не можемо поїхати до них. Мрію, щоб сім'я возз'єдналася, щоб війна швидше закінчилася.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
