Історії, які ви нам довірили
Війна – це багато зруйнованих будинків, загиблих людей, зокрема дітей. Це дуже велике горе для людей.
Коли в місті почали відбуватися бойові дії, нам було дуже страшно. Ніхто ніколи не очікував, що таке можна пережити у XXI столітті, тим паче в Україні.
Я постійно відчувала страх за родичів, за дитину, за чоловіка й за батьків. Ми раз у раз говорили про те, як вижити в цій ситуації та не постраждати, щоб не втратити роботу й житло.
А зараз у нас щодня своя війна, тому що протягом семи років вона дає про себе знати. Наприклад, через війну багато людей роз’їхалися по різних містах. Дуже багато людей втратили роботу, багато хто просто не витримали, у когось не склалося життя через війну.
Наприклад, моя сестра виїхала з Донецька. Там залишився брат, і я його побачити вживу не можу. Ми спілкуємося з ним тільки по відеозв’язку. Для мене це дивно, тому що з року в рік я їздила та спілкувалася там із людьми, а тепер не можу ні з одногрупниками, ні з однокласниками нормально зустрітися.
Хтось не може приїхати туди, хтось не може приїхати сюди. У когось родичі з того боку залишилися, у когось із цього боку.
Ми взагалі живемо в «сірій зоні». Є проблеми з водою, через постійні обстріли в нас її немає. Залізничний транспорт став дуже погано ходити. У фінансовому плані людям дуже важко стало жити. Закриваються заводи, людям працювати ніде, закриваються шахти, тому що просто нікуди збувати вугілля.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
