Я проживаю разом із чоловіком, йому 80 років, з нами мама, якій 92 роки. Діти у Києві та Перевальську. Раніше жили нормально. Маю 37 років стажу, але пенсія маленька. Жити дуже тяжко.
Під час обстрілів ми ховалися у бомбосховищі, у лікарні. Обстріли відбувалися поруч із будинком, по стінах пішли тріщини, пошкоджено дах. Нас відкидало вибуховою хвилею – так сильно стріляли.
Мені 73 роки, ходжу з паличкою. Мені слід пройти обстеження, а це все гроші. Потрібно їхати до Сєверодонецька, а для цього треба наймати машину за півтори тисячі гривень. А ще обстеження, пігулки. У чоловіка також є хронічні захворювання.
В даний час у нас поки тихо, тому відчуваємо себе у безпеці. Хочеться забути обстріл Кондрашівки, вибух мосту. Ми весь час були на нервах. Дуже хочеться, щоб все налагодилося, і ми жили мирно.
