У мене є чоловік, дитина та двоє онуків. Найчастіше згадуємо те, що ми могли поїхати з дітьми до Донецька, погуляти у парку імені Щербакова чи сходити до цирку. Зараз це неможливо.
Все змінилося, коли у нас почали стріляти. Наш будинок дуже не постраждав, але все одно були руйнування, і потрібні гроші для ремонту.
Під час обстрілів ми ховалися, бігали до підвалу. Там було дуже холодно, тож потім ми хворіли.
Через війну змінилася можливість вільного пересування. Транспортні компанії, які раніше займалися перевезеннями, вже не працюють. У безпеці себе зараз ніхто не відчуває. Ми постійно у напрузі. Обстріли бувають досі.
Мамі допомагав Червоний Хрест та Фонд Ріната Ахметова. Ця підтримка рятувала.
Хотілось би забути весь військовий конфлікт, щоб його більше ніколи не було. Найважливіше – мирне життя для дітей та онуків.
