Мені 64 роки. Я з міста Мирноград Донецької області. Усе життя працювала в школі вчителем української мови та літератури. Коли вийшла на пенсію, шила, в’язала, вишивала, робила шкатулки, займалася спортом. Усе було добре до війни. 

Було дуже боляче дізнатися про повномасштабне вторгнення.

Внуки дуже важко все сприйняли, навіть заїкатися почали. Заради них я з сім’єю сина виїхала у Кривий Ріг. Донька із Запоріжжя виїхала в Польщу. Вона й кота забрала з собою. 

У Кривому Розі привітні люди, допомагають всім, чим тільки можна. Я дуже вдячна волонтерам, які зателефонували і запропонували допомогу. Також дякую благодійному фонду Карітас. Я й сама допомагаю людям. Закінчила волонтерію Центр-плюс. Перші три місяці було важко. Потім зрозуміла, що треба жити далі, і пішла в волонтери.