Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Ольга Перешита

«Онучка просила: «Бабусю, дай мені шматочок хлібця»

переглядів: 427

Я живу з онукою. Чоловік помер 1 січня. Потонув. Пішов на риболовлю 1 січня і потонув. Проломився лід, він вибратися не зміг. Четвертого січня його рятувальники витягли. Поховали. А 10 лютого біля мене померла донечка Ліза. Менінгіт. Тому ми зараз з онукою. Онучці дев'ять років, Настюха. Вона, коли її мама померла, просто запитала: «А мама на сонечку буде? Дивитиметься за тобою? Мене будуть знову ображати?» Я кажу: «Тебе вже ніхто не образить».

18 липня 2015 року дочка й онучка потрапили під обстріл, не дійшовши від хвіртки три метри. Було чотири вибухи. Мені сказали, що це міни. І хлопець з ними йшов. І він їх прикрив. Перший був вибух і, дочка говорила: «Нас просто оглушило дуже. Клуби диму – ми стояли. Ми не могли поворухнутися». Це вона вже потім пізніше розповіла, коли прийшла до тями. Казала: «Потім другий вибух! Хлопець сказав: «Лягай!» І ми скотилися з дороги ». Там виїмка була.

Піднялися – третій вибух. І він їх штовхає. Вони знову котяться. А він вже не піднявся… Ліза кричала: «Вітю, піднімайся! Я хвіртку відкрила!» Вона Настю занесла, у неї вся курточка була в крові. І в Лізи з руки кров. Настя навіть не плакала. Просто сиділа злякано в коридорі, нікуди не ходила, не могла взагалі ворушитися.

Коли прийшли військові медики, вони запитали, хто може вийти до Віктора. Лізу не пустили. Може, думали, що це чоловік її. А я вийшла. Вони намагалися його врятувати, але поранення було смертельним. Він їх собою закрив. Сам загинув…

Потім оглянули дочку. Кажуть: «У вас у руці осколок». А в Насті струс мозку, контузія. 

Настьона в нас дуже нервова, дуже. До того випадку вона боялася, але не так. Були вибухи всюди: і в городі в нас вибухало, і за городом, і на вулиці в сусідів. Але після того випадку з мамою та Віктором вона стала дуже нервова. Вибухає – вона в крик. Потім відходить і каже: «Бабусю, вибач, я не хотіла».

Коли тільки все це почалося, ми не отримували пенсію 10 місяців. Я навіть не можу говорити, з чого ми хліб цей робили. У мене онучка просила: «Бабусю, дай мені шматочок хлібця». Вона просто хотіла хліба. Тому я дуже вдячна всім, хто допомагає. Дуже. Я дуже вдячна Рінату Ахметову, що він робить таку велику справу. Це дуже велика справа, що він допомагає всім.

Для Насті я б хотіла, звичайно, щоб не було війни. Це найголовніше. Вона мріє стати лікарем. Хочу, щоб вона була здорова, вивчилася, і щоб у неї все було добре, щоб не було чорних плям. А якщо вони були, щоб були дуже маленькі. Я не вічна. Вона одна. Дуже страшно, що в цьому житті вона буде одна. Тому хочу, щоб було сонечко над нею. Більше сонечка, якнайменше чорних плям. І звичайно, миру. Від цього всі дуже втомилися, дуже.

Первомайське 2015 Відео Історії мирних пенсіонери діти харчування дітей
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій