Я жила звичайним життям в селі Веселе яке в Херсонській області,і 23 лютого я готувалася до контрольної з біології яка повинна була відбутися 24.

Ми жили 4 дні в підвалі через постійні обстріли,в один із днів нам довелося їсти недоварену картоплю зі шкіркою,бо почався обстріл,і не встигли зварити. Я з молодшим братом спала на плитах,бо підвал був замалим для 9 людей. Ми жили в повній темряві,бо свічки давали в підвалі дуже мало світла. Вночі завжди обстрілювали касетними бомбами. Орки ходили в кожному кутку. Але найстрашніше відбулося якраз 24 вночі,коли на ГЕСІ розстріляли вчительку мого молодшого брата. Вона зі своїми онуками та чоловіком хотіла виїхати з цього пекла. Було дуже тяжко розповісти про це братові.

Зараз ми живемо з мамою та молодшим братом,а батько служить під Херсоном.

Тата 24 лютого викликали на роботу ,бо він поліцейський,і потім його та його колег евакуювали до Кіровоградської області. Найкращій момент була зустріч з ним спустя два місяці окупації.

Ми виїжджали тільки з рюкзаком їжі,та ще одним рюкзаком деяких речей. Тому майже нічого нема,що нагадує.