Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Алевтина Демченко

"Вижила того дня лише моя матір…"

переглядів: 65

55-річна Алевтина Демченко загинула 18 березня 2022 в Маріуполі. Ворожий снаряд прилетів на вулицю Архітектора Нільсена (колишня Енгельса), де у приватному будинку жив її колишній чоловік. Поряд загинули їхні доньки-двійнята. Матір чоловіка, яка отримала поранення, що спричинили гангрену, померла 2 квітня.

Вижила того дня лише моя матір…

«В ніч із 17 на 18 березня ми дуже змерзли в підвалі, де переховувалися від обстрілів. Зранку пішли в будинок, щоби зігрітися. Позносили всі ковдри в одну кімнату. Десь о 8.00 почався обстріл і ми вирішили бігти назад у підвал. Доньки, Алевтина і моя матір пішли вперед, син стояв на порозі, а я виходив останнім. Раптово пролунав вибух. Я вибіг на вулицю, де вже лежали загиблі мої донечки-двійнята. Алевтина була вся посічена уламками, вона ще рухалася… Вижила того дня лише моя матір…», – розповів Сергій, колишній чоловік Алевтини.

Алевтина народилася в Маріуполі. Після закінчення школи вийшла заміж за Сергія. У шлюбі народилися доньки Ольга й Анна та син Артур. Алевтина була домогосподаркою. Сім'ю забезпечував Сергій. Після розлучення з ним жінка останні вісім років працювала майстринею манікюру і педикюру. Їй дуже подобалося це заняття.

«Після розлучення Алевтина переїхала в Покровськ, там ще раз вийшла заміж. Та ми не втрачали контакт, я допомагав з дітьми, забирав щонеділі і на свята до себе. Потім вона повернулася в Маріуполь. Купила квартиру, зробила там ремонт», – пригадав Сергій.

Коли почалася повномасштабна війна, родина Демченків була в Маріуполі. З Алевтиною Сергій часто ходив до Драмтеатру, де намагалися дізнатися про евакуаційні коридори. Але їх не було. Ті, хто пробували виїхати своїм авто, поверталися і розповідали про розстріли, казали, що російські солдати цілили в усе, що рухалося. Врешті Демченки вирішили залишатися в місті, трималися разом у приватному будинку Сергія, де він жив разом із сином Артуром, який має інвалідність.

«Думали, що там буде безпечніше, оскільки я мав підвал», – каже чоловік, який втратив рідних.

Разом із сином Артуром Сергій виїхав із Маріуполя після того, як місто потрапило в російську окупацію.

Колишню дружину Алевтину, доньок та маму вдалося поховати на Старокримському цвинтарі.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки молодь діти поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення діти перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій