Чеховська Аліса, учениця 10 класу Ірпінського академічного ліцею НУБіП України

Вчитель, що надихнув на написання есе - Лук'янченко Лариса Володимирівна

Моя Україна майбутнього

На мою думку, Україна ще далека від мого ідеального майбутнього. Авжеж, я не знаю багатьох аспектів, але я знаю людей, які страждають від сьогодення. Війна відкинула Україну в плані економіки далеко назад, але показала, що потрібно цінувати те, що ми маємо зараз та жити зараз. Мир – це те, чого прагне кожен українець. Для мене мир означає дуже багато.

Наприклад, ходити до школи та не боятись, що на уроці ви підете у сховище на чотири години, засинати без думки, що зараз знову буде тривога, гуляти торговельним центром без страху, що зараз пролунає сирена і все зачинять…  Але це все другорядне.

Головне  – засинати без думки, що поки я живу звичайним життям, інші вмирають, без думки, що мені прикро від того, що я не змогла вберегти свою родину від збройної агресії росії, без думки, що я ще довго не побачу свого брата та племінника, без думки, що поки я повноцінно харчуюсь, інші радіють звичайному яблуку, без думки, що війна ще надовго.

Але я знаю, як можу допомогти людям, а особливо військовим. Я планую стати психотерапевтом, щоб допомагати людям пережити їх травматичний досвід та пропрацювати їхні страхи. Чому я цього хочу? Перш за все, для того, щоб коли військові повертались додому, вони могли спокійно жити та головне насолоджуватися.

Військовим дуже важко після повернення, їм починає здаватись, наче людям начхати на них, наче все, що вони роблять, сприймають, як належне. Військові стають вразливими до будь-яких слів про війну, часто агресивними та неконтрольованими.

Я вважаю за потрібне проходити після повернення із зони бойових дій обов’язкову психотерапію.

У моєму баченні майбутня Україна населена ментально здоровими людьми та сфокусована на відновленні економіки та інфраструктури. Люди щасливі попри те, що довелось пройти. Нові технології та партнери, які залишаться опісля, допоможуть у відновленні життя. Отже, хочу сказати одне – спочатку мир, а інше зрештою!