Анна Кулай, 9 клас 
Горохiвський лiцей №1 iм. I.Я. Франка 
Вчитель, що надихнув на написання есе: Кульган Тетяна Віталіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого  року – дата, яка назавжди змінила моє життя, як і життя кожного українця.. Пам'ятаю той ранок як уві сні: сонячні промені проникали крізь вікно і так затишно та тепло було в своєму ліжку і на душі. Але ідилію перервали  крики мами, тата й бабусі: «Почалася війна!» Ці слова розірвали тишу, і я зрозуміла, що цей день не буде схожим на жоден інший. «Сьогодні усі залишаються вдома, готуємося до життя в нових умовах!» – наказали мені. З того моменту наш дім наповнили не звуки повсякденного життя, не аромати запашного сніданку,  а постійне гудіння новин, які ми моніторили майже цілодобово, де кожна новина несла в собі дозу страху та невідомості.

Світ, який ми знали, розвалився на шматки, немов склянка, впавши на підлогу. Війна змінила нас усіх.

Із днів звичайних, вмить усе змінилося, як пісня раптом обірвалась. Але як сказав Кузьма: «Життя – це рух, а не стан». І хоча війна внесла свої корективи в моє життя, я продовжую рухатися вперед, вірячи в нашу перемогу. 

Відразу після початку повномасштабного вторгнення оголосили дистанційне навчання. Ми намагалися адаптуватися, але постійні повітряні тривоги, напруга і страх поглинали кожен день. Тривожність стала постійним супутником, що не покидала мене ні на мить. Я бачила, як війна змінювала обличчя моїх друзів, знайомих і навіть незнайомих людей. Деякі з них назавжди залишили своє життя на полі бою, захищаючи Україну, наш спільний дім. Ці втрати особливо боляче відчувалися на особистому рівні.

На мій день народження мама і тато поїхали на похорон одного з наших односельчан. Це був день, коли замість радості, я відчула тільки біль і сльози.

Мій тато – вчитель інформатики нашого ліцею. Не зважаючи на постійний стрес і недоспані ночі, зробив великий внесок у майбутнє освіти нашої країни. Рішення розробити платформу для дистанційного навчання стало для нього своєрідним «переходом Рубікона». Це було не просто рішення, а виклик, який він прийняв з усією відповідальністю. Сьогодні платформа, розроблена моїм  татом, допомагає школам України якісно організовувати освітній процес навіть під час воєнного стану. Як казав Тарас Шевченко: «Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь». Цей вислів особливо актуальний сьогодні, коли освіта стала одним із фронтів боротьби за нашу країну. Завдяки його ОІС «SMART школа», ми змогли подолати освітні втрати, а згодом почали навчатися  в змішаному форматі. І цей досвід підтвердив, що навіть у найскладніших умовах навчання залишається важливим.

Але, навіть тоді хаос і нерозуміння ситуації, в якій ми опинилися, відбирали в мене сили. Кожен новий день був важчим за попередній.

Попри все це, я не опускала рук. Як і багато інших українців, ми з родиною брали участь у волонтерських заходах, організовували ярмарки, збори коштів, передавали їжу й інші необхідні речі для наших захисників на фронті. Це надавало відчуття, що попри всі жахи війни, ми здатні підтримувати тих, хто зараз бореться за наше майбутнє. І тут я переконуюся в правдивості сучасного українського лозунгу «Розділені ми слабкі, об’єднані – непереможні!»

Хоч навчання ставало дедалі важчим, я постійно нагадувала собі, що саме ми – молоде покоління – є майбутнім цієї держави.

Ця думка допомагає мені знаходити сили і продовжувати вчитися навіть тоді, коли здавалося, що більше немає сил ні на що. У цю тисячу днів війни я усвідомила, що кожен з нас, незалежно від віку, може зробити внесок у перемогу, будь це участь у волонтерстві, або просто продовження навчання. Десь на теренах інтернету я прочитала: «Найважче не те, що тебе б'ють, а те, що ти встаєш після кожного удару. Кожен день боротьби – це крок до нашої перемоги.

Мій шлях війни – це не лише про втрати й біль, це також про мужність, ризик, стійкість і любов до рідної землі.

І я впевнена, що колись ми відзначатимемо не лише кінець цієї страшної війни, а й початок нової, вільної й незалежної України. Як співав Кузьма: "Ми єдина країна, ми єдина сім’я".  Саме ця єдність допоможе нам подолати всі труднощі та збудувати нову, щасливу Україну."