У мене двоє дітей. Війна забрала у них дитинство. Чоловік працював на шахті Засядька. У 2014 році ми переїхали у Мирноград Донецької області, зараз мешкаємо тут. А тепер і сюди війна підбирається. Дуже страшно. 

Ми там покинули трикімнатну квартиру, зараз винаймаємо житло. Евакуювалися у Запоріжжя. Там були три місяці. Потім повернулись, тому що дуже дорого винаймати відразу дві квартири: і в Запоріжжі, і в Мирнограді. Син зараз у Києві живе. Якби не війна, не довелося б поневірятися по країні, жити б спокійно у своєму житлі. 

24 лютого по телевізору в новинах сказали про повномасштабну війну і у мене був повний шок, навіть істерика. Чоловік не повірив, що росія на нас напала. Коли ввімкнув новини, просто сльози з очей. 

Нічого хорошого, коли ракети літають над головою. Школу у нас тут розбомбили, у Мирнограді. Війна – це завжди погано. Росіяни позабирали наші землі, вони все розбомбили.

У мене друзі з Маріуполя залишилися без житла, поневірялися по всій країні. Вони два місяці там сиділи, воду збирали. Це шок. Там у росії залишились тільки вороги ті, які були друзями. І вони вважають, що вони правильно роблять.

Слава Богу, що видають гуманітарну допомогу. Чоловіку видають щомісяця. Це важливо, вона дуже допомагає. Особливо з такими цінами, як у Донецькій області. У Запоріжжі траплялося багато гарних людей. Волонтери допомагають переселенцям. 

У березні і квітні 2022 року були проблеми з продуктами, тому що були зачинені магазини. Але найбільша катастрофа у нас у Мирнограді – це вода. У нас немає водопостачання. Сидимо без води. 

З початком війни я перестала виходили з дому. У мене почалися панічні атаки. З 2014-го є про що розповісти. Син був ще маленький, грався в пісочниці, кричить: "Мама, бомблять". Напевне, доведеться пити таблетки, антидепресанти.

Молимося Богу, щоб швидше закінчилася війна. Щоб вигнати цих свиней з нашої території. Не знаю, як може змінитися моє життя. Дай Боже, щоб вони сюди не дійшли. Ось це найстрашніше. Коли міста бомблять, коли вікна трясуться, теж страшно. Хочеться додому, але туди я не можу повернутися. Дуже сподіваюсь, що звільнять Донецьк, Макіївку, щоб усе було як раніше. Щоб у мене була можливість вивезти дітей на море.