Доброго дня, Святий Миколаю!

Мене звуть Марк, мені 4 роки. Я живу разом з мамою, татом, маленькою сестричкою та прабабусею у місті Богодухів Харківської області. У свої 4 рочки я вже вмію читати, трішки писати, і навіть відвідував уроки англійської мови. Раніше я ходив до дитячого садка, де мені дуже подобалося бути. Там було багато моїх друзів, з якими ми весело грали. Але через війну ми більше не можемо ходити туди. Спочатку мені було сумно, але я вже звик до того, щоб бути вдома. Моя вихователька Катерина Олександрівна проводить для нас кожного дня заняття в Zoom, і я дуже сумую за нею.

Війна забрала у мене можливість ходити в садочок, спілкуватися з друзями, їздити на море. Інколи мені доводиться сідати в куточок, коли ми чуємо гучні звуки. Мама говорить, що це просто хтось стукає на вулиці і потрібно сховатися, але я знаю, що це ракети. Пам'ятаю, як колись у нас вилетіло вікно, і ми дуже злякалися. Я сказав, що це ракета, але мама не вірила. Але потім ми побачили величезну яму.

Моя головна мрія - це скоріше закінчення війни, і щоб всі воїни повернулися додому. Я також мрію про нову іграшку або планшет для занять з вихователем. І, звісно, я люблю Кіндер і цукерки.

З найкращими побажаннями,

Марк