О 5 ранку прокинулась, зайшла в телеграм, чекала повідомлення від чоловіка, прочитала новину, про повномасштабну війну, всередині все похололо, бо чоловік був на захисті держави ще з 2015 року. Тому я вже чергувала разом з ним, щоразу чекаючи повідомлення, що все добре. І тут почалося: режим без світла, пошук міток, збір провізії та настилу для підвалу, збір пляшок на «коктейлі Молотова», сирени, спуски з поверхів і біг до сховища, техніка по місту, звуки вибухів, перелякана дитина, проморожені кістки в сховищі, купа людей... Після прийняття рішення, щодо виїзду з країни, стикнулись з проблемою самого виїзду. Ледве придбали квитки на потяг до Львова, а в потяг нас брати не хотіли, сказали, що місць немає, при наявних квитках, потяг евакуаційний. Пустили в тамбур, їхали на підлозі, разом з людьми різних національностей. Потім черга натовпу у Львові, евакуаційний до Перемишля, на який я теж купувала квитки, а дізнавалась, що евакуаційний вже при посадці. Пошук, де заночувати, 39 температура в дитини, там, де приютили на тиждень, попросили звільнити місце для новоприбулих. Так розпочався важкий шлях до Швеції, там влаштуватись теж вийшло не одразу, переїздили 4 рази.

Перебували там в сім'ї до поганої звістки, до того, як перестав виходити на зв'язок мій чоловік... Він зник безвісти... І ми поїхали додому... Через пів року дізнались, що він тоді загинув... Далі опізнання, похорони і сильний біль... Війна забрала найдорожче - мого коханого чоловіка та батька, який виростив дитину, який став татом з 4 рочків, і був для неї взірцем.

Під час виїзду з країни на початку повномасштабної війни, нестача їжі відчувалась, тому нам довелося звертатись по допомогу волонтерів по обидва боки кордону. Вдома ми спостерігали літаки на висоті нашого вікна, а потім відбувся вибух неподалік, дитина дуже злякалася, її трясло, я накрила її собою, намагалась заспокоїти, пролунав ще один, це було без сигналу повітряної тривоги. Ми побігли до сховища, там пробули близько 12 годин, дуже промерзли, після цього прийняли рішення виїздити.

Моя обручка - це мій оберіг, символ вічного кохання.