Мансуров Ярослав, учень 9 класу Прямобалківського ліцею з початковою школою та гімназією Арцизької міської ради Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Міталі Світлана Зіновіївна

Моя Україна майбутнього

Майбутнє. Скільки мрій, надій і сподівань увібрало в себе це слово. Скільки ще нерозказаних історій та незвіданих доль. Скільки всього ще небаченого і непочутого. Скільки… Та для мене це слово завжди буде асоціюватися із миром. І, думаю, що нікого я цим не здивую.

МИР! Ось чого я бажаю всьому людству. Адже воно несе з собою майбутнє : це і будування планів та рух вперед, це внутрішня гармонія і спокій за всіх, це безліч подорожей і незабутніх вражень, це…

Зараз, коли я вже знаходжусь на порозі дорослого життя, можу твердо сказати, що найголовніше у житті - це мир. Саме він дає змогу для реалізації  найзаповітніших планів та бажань. Раніше я був іншої думки, вважав, що повністю майбутнє залежить від самої людини, від того скільки зусиль вона здатна докласти, щоб мрії збулися, щоб всі плани реалізувалися. Та війна навчила мене мислити інакше.

Війна… Жорстока і безсердечна. З багатьма скаліченими людськими долями та нереалізованими планами...

Ні, нас неможливо зламати! Я не втрачаю надію та віру у світле безхмарне майбутнє, адже маю стимул. Я багато працюю над собою і знаю точно, що всі здобуті знання в навчальних закладах принесуть користь не тільки мені, а й цілому людству.

А коли нарешті настане мир на моїй рідній землі, я почну працювати над відбудовою, хочу щоб моя держава була найрозвинутішою серед інших держав світу. Тільки разом нам - українцям - це вдасться: створити державу своєї мрії – вільну, безкорупційну, економічно стабільну.

Мрії мають властивість збуватися, тільки для цього треба кожному з нас діяти. Віримо! Діємо! Перемагаємо! Слава Україні! Героям слава!