Прокинувся зранку - війна. Все зламалось. Нікополь обстрілюють безперервно, але у моєму віці боятися пізно. А от за дітей і за внуків хвилююсь. Син вдома, а донька - у Німеччині. 

Ми не збиралися нікуди тікати, нехай русня втікає. Ми у себе вдома. Город є, картоплі вистачає, вижити можна. Мені не можна панікувати, у мене вдома мама і дружина, тож потрібно зберігати спокій і все буде добре. Дружина працює, знаєте, як працювати у війну, коли йдуть обстріли. Вона власниця магазинів, відповідальна за людей, які у неї працюють. Має виходити на роботу. Я працюю сам на себе.

Бізнес зламала війна, але намагаюсь продовжувати свою справу. 

Я думаю, що війна триватиме ще пару років. Мені б хотілося помилятися, але, на жаль, окупанти захоплюють наші території швидко, а відбивати їх дуже довго.