Війна принесла в наше життя переїзд, звільнення з роботи та постійні переживання. Я хвилююся за чоловіка, який пішов воювати, і за дитину, яка змушена жити у стресі через постійні військові дії неподалік, адже наша область межує з росією.

24 лютого 2022 року зранку я збиралася на роботу в ПУМБ. Прочитавши новини, зателефонувала начальнику відділення, щоб дізнатися, чи варто взагалі їхати. Після цього я більше не працювала, згодом звільнилася. Того ж дня я подзвонила чоловіку, який перебував у Польщі на заробітках разом із братом. Через два дні вони вже були в Україні. Пізніше чоловік і його брат приєдналися до лав ЗСУ.

Коли я повідомила дитині про війну, вона не дуже злякалася, бо діти тоді ще не розуміли, що таке війна.

Найстрашнішими стали 24 лютого 2022 року та день, коли чоловік поїхав до військкомату.

Зараз у чоловіка, який списався з лав ЗСУ, є психологічні проблеми. Він не хоче спілкуватися з психологом, і це відчуває вся родина.

На початку повномасштабного вторгнення ми стикнулися з нестачею продуктів — 24 лютого магазини були порожні.