Спочатку я не повірив, що почалася війна. Лише на п’ятий день, коли у місті почалися обстріли, зрозумів, що трапилось найстрашніше. Гуляйполе опинилось в епіцентрі бойових дій: обстріли там не вщухали. Я ховався у підвалі, сподівався, що все це скоро закінчиться.
Моя дитина тяжко все це переживала та перестала спати. Тоді я вирішив виїжджати. Зараз живемо у Запоріжжі.
Найважчим для мене було залишитись без усього. Будинок дуже пошкоджений, жити там неможливо. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться та я зможу все відновити.
