Думан Катерина

Переяславський академічний ліцей імені Івана Мазепи

Вчитель, що надихнув на написання есе - Писаревська Віта Василівна

Війна. Моя історія

Війна - це страшне слово, яке викликає багато болю, руйнування та страждань. Вона зачіпає життя безлічі людей, перетворюючи їхні спокійні дні в хаос і невизначеність. Війна –   це  нещадний ворог, який не розрізняє невинних і винних, старих і малих, чоловіків і жінок. Історія свідчить про те, як війни змінюють світ, але вони також залишають незабутні сліди в житті кожної людини, хто потрапив у їхній обійми.

Моя історія пов'язана з війною. Я народилася та виросла в Україні, країні яка була постійною метою агресії та відбирання територій. Мої дитячі роки пройшли під тінню загрози, постійного напруження та страху. Війна перетворила моє дитинство на непевний період, де кожен день був наповнений тривогою, невизначеністю та питанням: "А чи прокинуся я завтра?" 

Пам'ятаю страх в очах моїх батьків, коли ми шукали притулок у підвалах, пам'ятаю день, коли я прокинулася, подивилась на рідних, які бігають у паніці  квартирою, і зрозуміла, що щось не так. Від тата я почула: "Доню почалася війна.." Ці слова та цей день назавжди залишаться у пам'яті. 

Проте війна не тільки забирає, вона також дає. Вона дає нам можливість побачити справжнє обличчя людей, їхню силу та солідарність. Цей один день змінив життя багатьох родин і моя – не виняток. Моя родина до останнього думала, що це не на довго, що дорослі люди знайдуть компроміс, поступляться власними амбіціями, а простий народ повернеться до затишних помешкань. Але реальність була іншою… Це нова реальність. Вона перевіряла нас на людяність, доброту, допомогу, взаєморозуміння, чистоту та відкритість у людських стосунках. 

Я вважаю, що для нашого покоління найголовнішим є збереження миру та недопущення війни. Мир потрібен кожному з нас. Ніхто не хоче жити в суворих воєнних умовах. Ми всі хочемо бачити усміхнених щасливих людей. А що для цього потрібно?  Мир, життя в гармонії, добрі справи, вдячність людей. Майбутнє залежить тільки від нас самих.

Спогади про війну вкоренилися в моїй пам'яті. Я пам'ятаю звуки сирен та кожен день, коли ®осія руйнувала нашу країну без жалю. Навіть після перемоги ми ніколи не пробачимо цю війну, яка принесла дуже багато горя мирним людям. А поки вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за нашу свободу.

Не пробачимо…