Слаута Єлизавета Володимирівна, 14 років, Протопопівська гімназія, с. Протопопівка

Есе "Моторошна казка"

Колись дуже давно, коли зявилось людство, люди почали боротися за території. Саме тоді й почалися війни, під час яких гинуло багато людей. На жаль, війни продовжуються і в наш час.

Коли я була маленькою, то почула новину про те, що в Україні почалася війна. Тоді я не розуміла, що відбувається. Не розуміла, що таке війна. Але згодом подорослішавши, усвідомила, що війна – це моторошна казка.

У наш час є багато егоїстичних, злих і жадібних людей. Через свої принципи вони забувають про людяність і стають жорстокими. Вони не бачать нічого гарного в інших людях. Саме через ненажерливість люди розпочинають загарбницькі війни. Вони захоплюють чужі землі, грабують, вбивають заради наживи.

Хіба не можна вирішити проблеми мирним шляхом та жити спокійно? Навіщо вбивати невинних? На жаль, деякі проявляють насильство.

Коли на селища та міста насунулася війна, люди зіткнулися з новою реальністю. Багатьом із них довелося залишити свої домівки та поїхати в інші міста, а інколи і в інші країни.

Багато воїнів покинуло цей світ заради відновлення миру в Україні. Мені соромно за тих безсердечних людей, які винищують інших заради збагачення.

Наш світ нібито прогнив, усе вирішують гроші. Як же мені хочеться, щоб люди стали хоч трохи добрішими!

Нехай у цьому світі панує мир! Хіба не можна жити без сварок? Нехай дорослі будуть щасливі, а діти ніколи не знатимуть про моторошну казку війни.