Охримук Даниїл, 15 група, Старовижівський професійний ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сачанюк Інна Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Світ змінився. Він змінився назавжди.  Відлік почався 24 лютого 2022 року, коли  почалось повномасштабне вторгнення, коли на світанку пронизливо почали лунати тривожні сигнали сирен. Війна безсоромно постукала у наші двері, ворог нахабно вдерся на наші беззахисні землі і почав безжалісно шматувати їх. З перших днів я не вірив у те,  що почалась війна. Сьогодні вона прийшла до моєї країни. І ця війна не з підручника історії, це не документальний фільм із інформаційними фактами, ця війна не з літературного твору чи  художнього фільму із щасливим кінцем. Ця війна прийшла до нашої країни, змусила людей взяти зброю до рук, тих, які раніше тримали в руках скрипку чи майстерно грали на сценах театру, які були уважними водіями чи тих, які пекли запашну випічку,  ростили хліб чи виховували дітей.  

ЦЕ ті, люди кому ніколи не забракне українського духу, щоб здобути перемогу в бою. Вони пишуть історію перемоги. Ці люди - герої.

Я також переосмислив свої життєві цінності, переглянув вподобання та інтереси. Вирішив побороти в самому собі російськомовну залежність: зовсім відмовився від російського контенту, не слухаю музику, не дивлюся російські телепередачі та фільми, намагаюсь позбавити своє мовлення російськомовних паразитів.

Війна - це безлика істота, яка посягла на мою безтурботну юність, яка безжалісно відбирає життя у юнаків, нищить мою Україну, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти, страждають люди. 

Вона поволі крокує моєю Україною, зухвало шкірить свої чорні обвуглені зуби, вибухає нищівними  ракетами на беззахисні будинки, школи, лікарні. Жахливі знімки з місць подій, які щодня транслювали новини,  де лунали вибухи і постріли, де люди були знесилені  та душевно спустошені - все більше заставляли  моє серце обливатись кров'ю та люто ненавидіти нашого ворога.  Уже рідше дивлюся новини, але кожного разу важко бачити страшні події про людей, які полишатимуть свої домівки, рятуючись від ворожих ракет, проводжають своїх рідних на фронт, або ж друзів -  в останню путь, про  людей, у яких колись вирувало життя, які будували щасливі плани на майбутнє, а тепер про їх розповідають у минулому часі. Ніхто з них не заслужив на таку долю.

Скільки ж життів покладено, скільки ж душ скалічено? 

Я не мав змоги пережити те, що переживають люди, які  живуть в гарячих точках: де кожен день лунає повітряна тривога, де перелякані люди ховаються в укриття,  бо бояться смерті. Я  навіть не знаю, кому за це потрібно дякувати, Богу чи нашим захисникам, які безстрашно відганяють російську орду від наших земель.

Багатство нашої держави – це її люди.

Волонтери, які не опускають руки, а старанно допомагають звичайним людям та військовим. Громадяни, які вірять у те, що в нас буде світле щасливе майбутнє, що прапор незалежної України і далі буде розвиватись  в чисто блакитному небі. Герої, які ціною власного життя, подарували нам безпеку та чисте небо над головою. Танкісти, льотчики, піхотинці, снайпери, розвідники – усі військові, які здійснюють героїчні подвиги заради перемоги та вражають своєю відвагою, коли безстрашно йдуть у наступ. 

Я мрію, щоб кожен військовий, який боронить нашу Батьківщину, живим та здоровим повернувся до своєї домівки, щоб теплими обіймами його зустріли рідні та друзі. 

Я хочу буду громадянином вільної України. Вже зараз я замислююся над тим, що я можу зробити задля перемоги, що ж є моїм головним завданням у цю мить? Мабуть, добре навчатися, щоб стати кваліфікованим спеціалістом і тим принести користь моїй державі. Наша дружня група кухарів, кондитерів і зараз намагається зробити свій внесок у беззаперечну перемогу нашої країни. Ми печемо пиріжки для військових, плетемо сітки, збираємо теплі носки, робимо окопні свічки, організовуємо благодійні ярмарки та вшановуємо пам'ять загиблих воїнів.

Моя країна рішуче відбиває атаки ворога, героїчно виборює своє право на життя, і я не можу стояти осторонь тих справ, які  могли б наблизити нас до перемоги. Знаю ж бо, що  наша сила в єдності, в  людяності, чистоті  та відкритості.

Ми маємо право на мир, і ми його виборюємо. Війна повинна закінчитися, бо кожен українець заслуговує на мирне життя та належне майбутнє…