Я приїхала на роботу, а мені сказали їхати додому, бо почалась війна. Через тиждень не стало води, світла й газу. Мені було дуже страшно. Я довгий час не могла знайти укриття. Запаси їжі у мене були, а медикаментів не було. Аптеки не працювали. Іноді деякі відчинялись, але там було мало ліків. Я виїжджала у сусідні міста, щоб придбати медикаменти. 

Я зібрала дітей та виїхала. Зараз місто зруйноване. Знищені лікарні та школи. Житлові будинки потрощені війною.

Мої діти зараз з сестрою у Польщі, я залишилась з батьками у Запоріжжі. Найближчим часом я відправлю батьків у Кривий Ріг, а сама поїду до дітей у Польщу. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і ми всі повернемось додому.