Усе почалося рано-вранці. Ми почули вибухи, прокинулися від гуркоту. Так для нас почалася війна. Спочатку не могла повірити, що це відбувається насправді. Обстріли посилювались. Діти дуже злякалися. Залишатися було небезпечно - снаряди падали зовсім поруч. 

Ми вирішили виїжджати, хоча було страшно. Дорога була складною: затори тягнулися на десятки кілометрів. Дванадцять годин їхали до Дніпра, майже без зупинок, без сну й відпочинку. 

Зараз ми живемо в Києві. Війна роз’єднала нашу родину: дружина мого брата з дітьми виїхала за кордон, він залишився тут і дуже через це страждає. Мій чоловік воює, і кожен день я чекаю від нього звістку. 

Я мрію, щоб нарешті настав мир. Хочу, щоб усі повернулись додому.