Коли почалася війна, я була з дитиною з інвалідністю в реабілітаційному центрі. Про війну дізналася по телефону від чоловіка.

Під час війни стикнулися з відсутністю життєвонеобхідних ліків для сина. Вирішували питання через волонтерів.

Війна роз'єднала мене з чоловіком, а дітей з батьком. Так як чоловік, незважаючи на можливість виїхати за кордон, так як виховує дитину з інвалідністю, вступив в ЗСУ і захищає Україну до сих пір.

Були приємні моменти під час війни. Саме зараз чоловікові дали 10 днів відпустки, щоб побачитися з сім'єю і це була радість, сльози.

Я здійснюю догляд за дитиною з інвалідністю підгрупа А (дитина сама себе не обслуговує). В сім'ї працював тільки чоловік.

Всіх речей, які нагадували про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року, позбулася, щоб нічого не нагадувало про ці жахливі події.