Анастасія Артинюк, 9 клас
Малолюбашанська гімназія Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Івашенюта Тетяна В'ячеславівна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року – день, який, безсумнівно, запам’ятався кожному українцю. Здавалося, це був звичайний будень: люди планували свій день, збирався хтось на роботу, хтось до школи. Ніхто й не підозрював, що насамкінець холодної зими почнеться ще одна хуртовина, набагато дужча за усі попередні.

Війна прийшла раптово. Ніби різкий вітер, вона увірвалась в нашу країну, руйнуючи міста, села, домівки, сіючи за собою страждання і відчай.

Війна забрала у нас багато. У когось - улюблену іграшку, у когось-домівку. Інших лишила посмішки, руки, навіть життя. Майбутнє країни- українських дітей, позбавили найкращого часу життя – дитинства.

Пам’ятаю, як перед війною, моїм улюбленим заняттям було рахувати дні до свого дня народження, Різдва чи Великодня. З нетерпінням я чекала настання свят, з передчуттям якогось дива. А сьогодні ми рахуємо дні, прожиті у війні, бо одного зимового ранку хтось може вкрасти твоє життя, твою рідну людину, твоє диво. Хтось може поцупити твоє сонце, сховавши його десь далеко-далеко, за обрієм, полишивши тебе у жахаючій темряві.

Зараз спускатися до бомбосховища, як тільки почуєш звук сирени, вже стало звичкою.

Однак, озираючись назад, я з гіркою посмішкою згадую перші дні повномасштабного вторгнення. Досі пам’ятаю розгублене обличчя моєї бабусі, яка не знала, як нас захистити, куди сховати. Як вона навалила візок зі всілякими харчами та речами, перелякана їхала у бомбосховище сільського клубу. А потім ще довго ми не могли спати роздягненими. Складно було переживати війну на її початку. Пригадую весь той страх, тривогу і розпач, що поселилися у серцях багатьох українців. Мій страх і тривога не були винятком. Прокидаючись під звуки сирени, і, лякаючись можливих обстрілів, ми ховалися в укритті, вже й не знаючи, чи пощастить нам пережити той день. І багато кому пощастило.

Зберігаючи надію та віру в своїх серцях, українці впевнено рухалися вперед. І, як би складно не було, які перешкоди не ставали б на шляху цієї мужньої нації, її народ зміг подолати усе. Завдяки непохитній вірі в перемогу, спільним зусиллям та єднанню, українці досі борються за свою свободу. Ця заслуга належить також нашим захисникам і захисницям, які щодня ризикують своїми життями, стаючи щитом для нас.

Як свідома громадянка України, я неймовірно завдячую нашим захисникам та захисницям за кожний день життя. Я захоплююся їхньою сміливістю захищати свою рідну землю в такі важкі часи.

І я готова підтримати їх, нехай це будуть кошти, слова підтримки або якісь більш значні вчинки. Я ладна зробити все, аби допомогти нашим військовим, адже я розумію, наскільки важливою є справа, яку вони роблять.

Дивлячись новини, я часто задумуюсь про власний вклад у нашу перемогу. Чи роблю я достатньо? Колись це питання неабияк турбувало мене. Але зараз я знаю, що я роблю все, що в моїх силах, аби наблизити спільну перемогу. Я з щирою радістю долучаюся до усіх волонтерських справ: беру участь в благодійних заходах, метою яких є збір коштів, плету маскувальні сітки, допомагаю військовим. І я завжди готова зробити більше для нашої країни, для її громадян, захисників, дітей.

Спостерігаючи за нашим народом , я не можу не відчувати гордості. Бачачи взаєморозуміння і підтримку, єдність, яку ми вибудовували довгими роками, я щиро радію. Українці дають надію одне одному, надію на світле та мирне майбутнє.

Змушують повірити, що навіть у найтемніший час завжди буде маленький проблиск надії. Я вірю, що силою свого єднання вони зможуть розсіяти всю темряву, повернувши мир в Україну. Адже українці, як ніхто, знають, наскільки цінним є мир не лише в Україні, але й в усьому світі.

Зрештою, я вірю, що якою б суворою не була зима, якими б складними і нездоланними не здавалися перешкоди, українці зможуть їх подолати. Я вірю, що зовсім скоро стихне цей холодний вітер і настане весна, і слідом за нею зійде й українське сонце, яскраве, переможне.