На початку російського вторгнення була вдома, розбудили родичі зі Салтівки, які вже чули вибухи. Речі були зібрані ще до 24.02,  тому ми швидко зібралися і виїхали за місто до батьків.

Брали тільки основне, багато чого залишили. 

Найтруднішим було вимкнення світла більше, як на 2 доби. Це блокувало мою роботу онлайн, навчання сина та інші побутові проблеми. Шокує кожного разу події про вбивства дітей, людей та військових.

Шокує постійна небезпека та тривожний стан. Шокує, що цивільні люди втрачають дітей, діти батьків(

В березні 2022 року полиці в магазинах були пусті зовсім, щось купити на місці не було можливим.

Товари в магазин не завозили. Їздили в м. Полтаву та там скуплялися.

Війна принесла не одну біду в нашу сім'ю. Під час війни я захворіла на рак молочної залози. Наразі лікуюся, проходжу курси хімії терапії та попереду передбачається операція. Живемо разом з родиною. Зараз у мене робота є, але знаходжусь на довготривалому лікарняному. Хочу навчитися новому наприклад в бюті індустрії. Пройти курси депіляції, та таким чином мати додатковий дохід. Можливо в подальшому, як основний заробіток. 

Були і приємні моменти. Під час хвороби багато людей незнайомих та благодійних фондів мені дуже допомагають матеріально та морально. Така підтримка мене надихає на життя та позитивні ємоції. Дякую їм.

Син приніс додому уламки снаряду невеликих розмірів, які нагадують нам про війну, яка 
триває 1 рік і 8 місяців.