Жидков Дмитро, 1 курс, Слов'янський фаховий коледж транспортної інфраструктури

Вчитель, що надихнув на написання есе - Плоха Вікторія Леонідівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - це не просто слово, це жахлива реальність, яка стала частиною мого життя. Війна застала мене в 2022 році, коли я навчався у восьмому класі. Я чітко пам'ятаю перші вибухи, які змінили моє життя назавжди. Важко повірити, що вже минуло тисячу днів з того страшного лютневого ранку. Я ніколи не уявляв, що буду переживати війну в такій близькості. Перші дні війни були найтяжчими через невідомість і розгубленість.

Багато людей з нашого міста виїжджали в інші міста або країни. Звуки сирен здавалися нескінченними, під час яких доводилось спускатися в укриття для збереження свого життя.

Школа стала для мене чимось недосяжним, оскільки перейшла на дистанційне навчання. Багато моїх друзів поїхало з міста. Вулиці мого рідного міста, зазвичай жваві та галасливі, виглядали безлюдними та порожніми. У цей важкий період мене підтримала моя родина, яка завжди була поруч. З часом я адаптувався до нових умов життя. Я багато часу приділяв навчанню і це дало позитивні результати. Школа стала для мене місцем, де я міг відволіктися від жахів війни. Вчителі та однокласники підтримували один одного, і ми намагалися продовжувати навчання, незважаючи на всі труднощі. Закінчивши з відзнакою дев'ятий клас я вступив до Слов'янського фахового коледжу транспортної інфраструктури.

Також, під час бойових дій, багато людей покинули своїх домашніх улюбленців. На вулицях нашого міста з’являлося все більше безпритульних собак і котів. Вони були голодні, налякані і потребували допомоги.

Звичайно, у нашому місті існують волонтерські організації, які надавали допомогу безпритульним тваринам. Але ми з братом вирішили допомагати тим тваринам, яких бачили у нашому районі. Ми збирали їжу, воду та медикаменти, які приносили з дому. Кожного дня після школи ми обходили наш район, шукаючи тварин, які потребували допомоги. Ця діяльність навчила мене багато чого. Я зрозумів, наскільки важливо бути відповідальним по відношенню до тварин і допомагати тим, хто цього потребує. Війна принесла багато горя не тільки людям,а й тваринам. Але вона також показала, наскільки ми можемо бути сильними і людяними.

За ці роки війни я навчився цінувати кожну хвилину без тривоги, час, проведений з родиною та друзями.

Ця війна не зламала мене, а зробила тільки сильнішим і я зрозумів, що навіть у найважчі часи потрібно прикладати максимум зусиль для мирного майбутнього. Отже, я вірю, що можу подолати всі виклики та перешкоди, що будуть траплятися у мене на шляху. Важливо не здаватися і сміливо йти уперед. Потрібно наполегливо працювати задля перемоги и мирного неба.