Ксенія Головяшкіна, 9 клас
Красноградський ліцей № 1 імені О.І.Копиленка
Вчитель, що надихнув на написання есе: Демяник Валентина Михайлівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни…. Кожен день пекельних боїв. Сотні тисяч полеглих, поранених. Немає передиху від тривог. Вже два з половиною роки наша країна бореться за свою незалежність.

Мене звуть Ксенія, я живу в невеликому містечку Краснограді на Харківщині. Моє місто також скривавила війна. Багато знайомих моєї сім’ї воюють за нашу Батьківщину. На жаль, багатьох з них немає в живих… 

Для них на кладовищі виділили ділянку, там майоріють синьо-жовті прапори. Але це не все, в моєму місті були вибухи, зруйновано декілька будинків, загинули люди, діти залишились сиротами.

2022 рік, святкування Нового року, мій день народження,  кожен рік починається для мене прекрасно, як і цей, але… 24 лютого почалась кривава війна. Ворог не був неочікуваним, у новинах писали про можливий напад, але всі говорили що це - брехня. На жаль, ні, не брехня…

24 лютого я прокинулась в гарному настрої, але коли вийшла з кімнати, мій внутрішній світ перевернувся після маминих слів: «Доню, сьогодні не йдеш до школи, почалась війна». Батько увімкнув новини: «Наразі все погано, численні вибухи чути в Харкові та області..»

 Цей день налився червоним кольором… Якби я знала, що таким буде не один день!!!

Тепер, коли мені кажуть «війна», я уявляю щось чорне, зле , сповнене біллю та стражданнями, стражданнями людей, які просто хочуть жити…

Теперішнє покоління майже втрачено, ми вчимося на дистанційному навчанні, але що воно нам дає, якщо під час тривог ми не вчимося? Самому вчити дуже важко, але я пораюсь з цим.  Я хочу вчитися, і в цьому моя сила. Я хочу вивчити багато нового, я хочу й далі пізнавати цей світ, але ворогам це зовсім  не цікаво. Вони й далі забирають у нас майбутнє.

Ми боремося, боремося кров’ю та потом, боремося нашими сльозами. 

Я навчаюся у 9 класі, в цьому році починаються іспити, але що нам на них писати, якщо в нас забирають навчання? Так, підготовку до іспитів ніхто не відміняв, але вчителі не зможуть дати нам всі ті знання, що нам знадобляться. Я хочу гарно скласти іспити,  сиджу з книжками з 8 ранку до 16 години, після цього біжу на додаткові, потім приходжу й допізна роблю домашні завдання. Так, я втомлююсь, але все це заради світлого майбутнього.                              

Що найстрашніше в війні? Смерть? Літаки над головою? Так, смерть страшно, але страшніше всього, що люди просто звикли до війни.

Чого я так вирішила? Наводжу приклад. Гуляють люди в місті, починається повітряна тривога, і що? Люди продовжують гуляти. Летить ракета - все рівно. Гупнуло? Єдине, що ми зробимо - це зайдемо в інтернет подивитися, де  прилетіло. Ось що страшно!  Ми самі собі «малюємо» шлях до того світу.

Війна перекреслила нам все життя. Згадаймо дні до війни, місяці, роки. Все було яскраве, люди раділи тихому життю, святкували свята, подорожували, діти спокійно вчилися … і в один день.. небо почорніло, світ ніби посірів.

Хочу згадати слова людини, якою я захоплююсь:
"Три роки ми говоримо про війну.
Навчились говорити про власне минуле, враховуючи війну.
Навчились будувати свої плани з огляду на війну.
Маємо слова, щоби виявити свій гнів.
Маємо слова, щоби висловити свій жаль.
Маємо слова, щоби засвідчити свою зневагу.
Маємо слова для проклять, маємо для молитов,
маємо всі необхідні слова,
якими можна сказати про себе в часи війни" (Сергій Жадан)

Війна забрала в нас спокійне життя…. Кожного дня в моєму місті звучать повітряні тривоги. Літають літаки, гвинтокрили, бувало, що пролітали дрони   «камікадзе» (ми називаємо їх шахедами). Коли вони летять, не одразу розумієш, чи то дрон, чи то мопед. Нас позбавили тиші, серце наповнене переживаннями за рідних, за Батьківщину. 

Мудреці кажуть, що якщо хочеш, щоб війна продовжувалася, то можеш ненавидіти, а от якщо хочеш миру - віддай добро і просто люби!

Ми повинні з величезною силою любити свою землю, свій народ, свою Батьківщину. Своєю вірою, своїми справами допомагати ЗСУ і вірити в їхню силу, в перемогу.

"Ми б'ємось за те, чому нема ціни в усьому світі, – за Батьківщину", -справедливо стверджував  Олександр Довженко.
Слава Україні! Героям слава!