Владислав Замятін

Відокремлений структурний підрозділ Фаховий коледж звязку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і звязку, 3-12

Вчитель, який надихнув на написання есе: Борик Ірина Дмитрівна

"Війна. Моя історія"

Війна – одна з найгірших подій, яка може статися з країною, сім'ями та навіть окремими людьми. Це ті часи, коли один момент може змінити усе життя.

Мою історію я хочу почати ще з дня, коли про війну ще ніхто навіть не думав. Увечері того дня я відпочивав у своєму ліжку, їв піцу, а єдиною моєю проблемою було те, що завтра мені доведеться йти до школи.

Але наступного дня життя мільйонів людей поділилось на дві частини – почалось вторгнення на землі України. Тоді ні я, ні моя сім'я не могли повірити своїм очам. Тоді ми прокинулися не від дзвінка годинника, а від близьких вибухів.

У перші дні ми не знали, що робити. Кожен звук міг підняти паніку в домі й стати причиною безсонної ночі. Найбільше всього постраждала моя бабуся. Це вже не перша війна, яку вона бачить перед своїми очима. Звук тривоги і вибухів дав їй згадати про ті далекі, але все ж таки жахливі часи. Ці дні ускладнювало те, що нам не було нікуди виїжджати, тому я не міг навіть на невеликий час забути про жахи, які відбувались навколо. Але все ж таки треба щось робити. Моя сім’я заклеїла вікна, а деякі навіть прикрила, придумала плани та місця, куди іти, завжди зв’язувалась з іншими родичами.

Однак, наступною зимою життя ставало тільки складніше. Більшу частину дня не було світла, а іноді це могло тривати по три дні поспіль. Ще тією зимою в нас майже не було опалення. Я все ще пам’ятаю, як нам приходилось сидіти на кухні при свічках, де готувалася вечеря, щоб хоча б трішки зігрітися. Потім під час довгих відключень зникало не лише світло у квартирах, а ще і мобільний інтернет та зв’язок. Тоді мені з батьком доводилося виходити у мороз, щоб знайти навіть надію на зв’язок з світом навколо нас.

Дні йшли, але нічого не змінилось. Бували щасливі дні, де ми знаходили радість навіть у маленьких речах, бували і сумні, де здавалося, що нічого гарного вже не буде у житті. За цей час ми посміливішали. Тепер ми знаємо, що робити, не панікувати і головне, ніколи не здаватися.

Моя історія показує, що незважаючи на ніякі перешкоди, наш народ не зломився і ніколи не зломиться. Як писав Тарас Шевченко у своєму творі: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!» Ця цитата добре пояснює наші дії. Які б не були події, що очікують нас у майбутньому, ми будемо боротися та відстоювати наші землі.