До війни я працював у вугільній промисловості, зараз на пенсії. Сім'ї нема. Дружина померла, син живе у Києві, я один. Мама дружини живе зі мною у Станиці Луганській. 2015 року померла моя мама, я поховав її у Станиці. Під час війни я забрав її до себе.

Коли вперше почали бомбардувати, я був на роботі. Перестрілки ставали дедалі сильнішими… Я хочу забути цю війну і не згадувати про неї. Багато хто втратив роботу, шахти позакривали. Багато друзів і на цьому, і на тому боці. Нічого гарного, радощів мало.

Я отримував допомогу лише від Фонду Ріната Ахметова. Вона нам допомогла, адже пенсії не сплачували. Мрію прожити довше і щоб було здоров'я.