Бабич Валерія, 9 клас, Покалівський ліцей Овруцької міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гримашевич Ольга Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Кожен із нас йде своїм унікальним шляхом життя. Проте, коли на твою землю приходить війна, цей шлях змінюється назавжди. Він стає тернистим, повним болю, втрат, але й надії. Війна — це випробування не лише для солдатів, але й для кожного з нас, хто залишається в тилу, для тих, хто переживає щодня страх і невідомість. Війна – це слово, яке важко зрозуміти, якщо не відчути це на собі. Вона несе за собою біль, страх, розпач, але також відкриває в людях найсильніші риси: мужність, силу волі, єдність.

Для мене, як учениці 9 класу, війна стала випробуванням, яке змінило мій світогляд і сприйняття життя.

Коли все це почалося, я ще не до кінця розуміла, що означають ці страшні новини на екранах телевізорів. Вибухи десь далеко здавалися чимось нереальним. Проте війна не обирає місця – вона може прийти в будь-який дім. І коли вона дісталася до нашого райцентру, коли було знищено вщент декілька будівель і центр зайнятості, отоді я зрозуміла, що тепер наше життя змінилося назавжди.

Спочатку було важко прийняти нові умови. Замість звичних шкільних днів ми ховалися в підвалах під час повітряних тривог. Багато моїх друзів змушені були виїхати в інші міста або країни.

Школа теж змінилася: замість звичних уроків ми навчалися онлайн, а наші вчителі ставали не лише вчителями, а й підтримкою для кожного із нас у важкі часи. Проте попри всі ці труднощі, війна навчила мене цінувати прості речі: спокійний ранок, сонце, що сходить над містом, можливість обійняти рідних. Я зрозуміла, що підтримка та любов близьких — найважливіше в житті. Навіть коли навколо стільки горя, ми знаходимо сили сміятися, спілкуватися та мріяти про мирне майбутнє.

Я стала більше думати про те, що є справді важливим у житті. Війна показала мені, що сили всередині нас більше, ніж ми думаємо, і що люди можуть об'єднатися в найскладніші часи.

Також я навчилася допомагати іншим. Разом з однокласниками ми збирали речі для наших військових, допомагали переселенцям, писали листи підтримки. Це допомагало відчути себе корисною і важливою частиною нашого суспільства. Навіть у важкі часи ми можемо робити добрі справи і допомагати тим, хто цього потребує.

Мій шлях під час війни – це шлях навчання, зростання і переосмислення. Це шлях боротьби зі страхом і тривогою, але також і шлях надії та віри. Я мрію, що після війни ми збудуємо нову, сильну Україну, де кожен буде жити в мирі та гармонії.

Війна змінила мене і мої погляди на життя, але я впевнена: ці випробування зроблять мене сильнішою, а мою країну — незламною.

Війна нагадала, що кожен день – це подарунок, а свобода і мир – це найбільші цінності, які ми повинні берегти.