Людмила Охріменко — письменниця і волонтерка, чий голос народився з війни. Окупація рідного Криму, перші поїздки в прифронтові міста, гуманітарні місії - все це змінило її назавжди. Саме там, між фронтом і тилом, з'явилися перші короткі тексти «на серветках», які стали книгою.

Вона давно знала: велика війна неминуча. І зустріла її у повній готовності - з запакованим у невеликий причепчик усім життям. З того часу переселенство стало новою реальністю, як для багатьох харків’ян. Але замість того, щоб зупинитися, Людмила рушила в нову подорож - зі словом і допомогою. Їздила на деокуповані території, слухала, занотовувала, писала. Бо в голосах людей - правда, яка лікує й дає сили.

Її остання книга «Скляний дощ» - про Харків і харків’ян, про місто, що встояло, і людей, які змінилися. Це голоси звичайних українців, які стали героями свого часу. Як і сама Людмила, яка сьогодні об’їздила 21 область України із книжками, зворушує читачів і тішиться: усе більше людей згадують, хто вони є, і переходять на українську - бо війна не лише руйнує, вона і відновлює. Найголовніше - почати слухати.