Роман Михальчишин , викладач
Державний професійно-технічний навчальний заклад  «Красилівський професійний ліцей»

 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – найбезглуздіший винахід людини. Але вже так склалося, що вона прийшла в наш дім і змінила життя кожного.

Я звичайний викладач, історик, події 24 лютого 2022 року змінили і моє життя. З перших днів повномасштабного вторгнення ворога вирішив бути корисним і розпочав діяти. Моє волонтерство стало цілою історією подій і знайомств, вибору, ситуацій і боротьби, віри та молитви.

Спершу з друзями Віталієм та Максом возили гуманітарну допомогу на Хмельницьку залізницю, з цього все розпочалося. 

Далі з кінця лютого до початку березня 2022 року споруджував за містом блокпости і лінію окопів, допомагав місцевій теробороні. Особливо запам’яталися замерзлі мішки з піском. Але ми були єдині. Буремний і невідомий вітер війни гартував всередині нас незборимий дух тієї єдності.
Весною-влітку спільно з побратимом Віталієм вирішили допомагати дітям переселенців із різних міст і селищ, де йшли бойові дії. На той час вони проживали в нашому місцевому костелі. Вони завжди були раді нам, ми їх  підтримували, розуміючи, що це єдине, що може їх відволікти і надати відчуття турботи і тепла.

Одна маленька дівчинка з  Костянтинівки й досі зустрічає мене, коли я повертаюся з праці додому. Живучи поруч, вона не маючи татка, міцно обіймаючи, так щиро дякує, це не передати на папері.

Моя поява для цього янголятка завжди є святом. Підтримка цих діток додала мені ще більшої жаги до волонтерства і добра, яке обов’язково має перемогти пітьму війни.

Прийшов  квітень 2022 року, розпочав допомогу окупованому Херсону через моїх друзів з ССО ЗСУ та херсонських волонтерів. То було небезпечно, але Богу подяка ми досягли поставлених цілей заради кожного жителя, кожної дитини і навіть тварин. То була особлива атмосфера людяності і підтримки.

В цей же час розпочалась моя велика поміч і братерство з багатьма бійцями ЗСУ, підрозділами і бригадами, бойовими командирами, медиками.

Протягом 2022-2024 років доля подарувала можливість допомагати і знати неймовірних і сильних духом людей, серед яких відомі громадські діячі, музиканти, кіноактори, волонтери, які стали захисниками. 

Серед них: видатний кінорежисер і актор Ахтем Сеітаблаєв, кінорежисер Олег Сенцов, кіноактор Максим Девізоров, кіноактор, бард Дмитро Лінартович, Олесь Маляревич батальйон «АХІЛЛЕС», побратим-захисник, лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк, автор пісні «За териконами» Михайло Стасула, побратим боєць 12-ї бригади НГУ «АЗОВ» Максим Філіпов «ФРЕДДІ» та інші.
Вони, як і ті тисячі бійців, є справжніми героями і патріотами сучасності. Їхній вклад в перемогу є безцінним.

Бути волонтером не легка справа, дуже відповідальна, але ми мусимо йти до кінця і тримати стрій, бути ниточкою надії і помочі між тилом і фронтом.

Піхота, десантники, спецпризначенці, розвідка, артилеристи, танкісти, бойові медики давно стали мені великою родиною. Їхнє товариство і присутність в моєму житті займають надважливе місце. Це особливий стан братерства. Нещодавня поїздка на Запорізький напрямок дала зрозуміти вкотре, якою ціною здобувається боротьба за волю нашими незламними велетами українського духу. Велика їм Подяка і Честь!

Ми назавжди всі маємо усвідомити надважливе значення нашої боротьби. Заради кожного і кожної, які перед обличчям смерті і пітьми виступають янголами світла. Ми  маємо бути згуртованою нацією, яка віками давала відсіч загарбникам в ім’я справедливості та майбутніх поколінь.