Валерія - киянка, яка нині мешкає в Естонії. Вона виїхала на початку повномасштабного вторгнення, але серце назавжди залишилось вдома. Час від часу навідується до Києва і щоразу захоплюється тими, хто обирає залишатися у війні, пишається тими, хто боронить, із сумом відмічаючи шрами від обстрілів і тіні втрат в серцях. Війна навчила не будувати планів, але Валерія вірить: одного дня вона повернеться в Київ, який знову житиме спокійним життям.