Ангеліна Волобуєва
Кам'янський енергетичний фаховий коледж
Вчитель, що надихнув на написання есе: Черниш Юлія Павлівна

1000 днів війни. Мій шлях

На мою думку, для всих нас слово війна- це слово, яке завжди несе за собою біль і тривогу. Для мене війна стала частиною життя. Уже 1000 днів, як наша країна відчуває всі страхи на собі , та бореться за  свободу і незалежність. За ці жахливі 1000 днів я відчула на собі, що таке втрата та що таке справжній біль.

На мою думку, коли війна тільки почалася, всим нам здавалося, що це все тимчасово, і скоро все закінчиться.

Багато хто думав, що через декілька тижнів все повернеться на своє місце. Але час йшов, і ставало зрозуміло, що цей конфлікт триватиме довше, ніж ми думали. Спочатку був шок та відчуття неспокою. Я постійно була в телефоні, дивилася новини, читала соціальні мережі і намагалася зрозуміти, що робити далі.

Було важко прийняти реальність, та те, що моя країна стала полем бою.

Через деякий час прийшло розуміння, що війна змінює не лише фізичні обставини та речі, але й внутрішній світ людей. Я почала зовсім інакше сприймати час, тому що кожен день міг бути останнім. За ці жахливі 1000 днів я навчилась цінувати речі, які раніше здавалися не такими й цінними , наприклад: мирне небо над головою, та небо з мирними літакам, можливість обійняти близьких та багато чого іншого.

Але найголовніший урок війни — це відчуття єдності. За ці 1000 днів я побачила, як люди можуть об’єднуватися заради  чогось спільного.

Ми всі, незалежно від віку та статі, стали частиною одного - боротьби за свободу і справедливість. Війна зруйнувала багато життів, але водночас зробила нас дружніми та незламними. Я почала набагато більше цінувати дружбу, підтримку та присутність близьких поруч.

Звісно, були моменти, коли руки просто опускаються. Важко залишатися оптимістом, коли новини кожного дня приносять жахливі звістки.

Але навіть у такі моменти я знаходила в собі сили завдяки рідним та близьким , які були поряд. Війна навчила мене не здаватися і йти вперед. Мій шлях за ці 1000 днів був непростим, але він сформулював в мені ту людини, якою я є зараз. Я зрозуміла, що кожен з нас має свій власний фронт, де ми можемо прийняти важливе рішення.

Хтось бореться зі зброєю в руках, хтось у лікарнях, але всі ми є частина однієї історії. Мій шлях все ще продовжується, як і боротьба.

Я вірю, що після темряви завжди приходить світло, і ми обов’язково переможемо. Тільки через цю жахливу біль можна знайти в своїх серцях справжню силу і віру в майбутнє. Війна змінила мене, але зробила сильнішою.