Геращенко Тетяна, 11 клас, Южненський ліцей Парафіївської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Трейтяк Валентина Борисівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна  - не лише конфлікт на карті або стрічка новин, це розділення життя людини на «до» та «після», зміни світоглядів, мільйони знищених доль. 1000 днів війни – це тисячі пережитих днів, кожен з яких був новою трагічною сторінкою в історії країни, випробування для кожного українця. Коли війна почалася, було важко повірити, що це відбувається насправді. Змусити себе прийняти реальність означало визнати, що попереднє життя вже не повернеться.

Перші дні минали як у тумані. Страх, злість, нерозуміння, несправедливість – усі ці почуття огортали з ніг до голови, але війна продовжувалася.

Декілька місяців потому страх почав відступати. Деякі речі почали ставати на свої місця. Війна змушує дорослішати, ставити складні запитання і шукати на  них відповіді. З часом прийшло розуміння, що війна – не лише солдати на фронті, ракети й снаряди. Вона полонила всіх, огортаючи, болючим крилом. Хтось волонтерив, узяв зброю до рук, допомагав сусідам. Моя роль виявилася не найбільшою  - підтримка рідних, адже всі вони їхали до нас в маленьке село, думаючи, що тут безпечніше. Кожен маленький крок робив мене сильнішою, навчив справлятися зі страхом.

Я зрозуміла, що війна  - це також боротьба, яка відбувається в кожному серці, розумі, душі. Щодня нам доводилося проявляти свою людяність: когось любити, підтримувати, співчувати.

Але згодом з’явилася нова реальність, у якій важлива участь кожного. Сила людей навколо підтримувала й надихала. Чужа доброта, допомога незнайомих волонтерів, підтримка  рідних  - усе це дало відчуття, що ми не самотні, наша сила в єдності. Війна навчила мене бачити життя таким, яким воно є. У моменти темряви, серед смутку, я навчилася шукати надію й вірити, що кожен наш вчинок наближає той самий світлий день.

Сьогодні, оглядаючись назад, я бачу, як багато змінилось у моєму житті за ці 1000 днів. Я навчилась триматися за важливе – близьких людей, віру, правду, яка переможе..

Ці 1000 днів війни стали для мене життєвим уроком: цінувати кожен день, бути поруч із тими, хто потребує підтримки та ніколи не втрачати віру, надію. Я сподіваюсь, що мій шлях не даремний. Вірю, що він сповнений  стійкості й сили, що  приведе нас до перемоги. Я знаю, що навіть в складний час ми є один в одного. У цьому наша єдність і сила. Вірю, що Україна була і буде. І ми будемо жити в мирі і любові на нашій рідній вільній землі.