Ісаєнко Валерія, 15 років, учениця 10 класу КЗЛПВФП «Патріот» ХОР, смт Дворічна, Харківська обл.

Вчителька, що надихнула на написання - Перепелиця Любов Вікторівна

Конкурс есе "Один день"

На перший погляд, дивне завдання: описати день, коли для мне почалась війна. Адже війна розпочалась для всіх однаково, бо в незалежності від того, в якій частині України ти проживаєш, ти залежиш від подій, що відбуваються в країні. Так я думала з початку, оскільки ніколи раніше не замислювалася над ЦИМ. Для мене ЦЕ не було потрібним.

Та коли починаєш аналізувати цю фразу, то розумієш, що не все так просто. А справді, війна до кожного прийшла по – своєму і у різний час.

Фактично вона розпочалася сім років тому. Тоді мені було лише вісім років. Та я чітко й багато чого пам’ятаю.

Наприклад те, що мої батьки накупили різних продуктів тривалого зберігання, сіль і навіть сірники, а потім з тривогою надіялися, що все буде добре, і багато обговорювали події, що відбулися на передовій. А ще пам’ятаю, як у школі вчителька давала нам настанови, що робити у разі небезпеки, спричиненої воєнними діями.

Тож не можу сказати, що для мене є конкретний день початку війни. Це поняття поволі полонило мою свідомість.

Здавалося, б навіщо писати есе на тему, для якої у тебе немає яскравих прикладів із власного життя. Але для цієї теми не може бути прикладів яскравих – вони можуть бути сумними, трагічними, кривавими…

Проте залишився у мене острах того, що мого тата, тоді шкільного вчителя, та мою маму, тоді лікарку, могли відправити у зону бойових дій. А зараз вони є військовослужбовцями – прикордонниками. Сьогодні я ліцеїстка ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Патріот». Мій вибір свідомий!

Я не хочу, щоб в моїй країні від воєнних дій гинули люди.

Відтак після закінчення ліцею, де здобуду якісну первинну військову підготовку, хочу отримувати військову спеціальність і разом зі своїми батьками зміцнювати обороноздатність свої Вітчизни.