Дмитро Карп'юк, 1 курс

Рівненський фаховий коледж інформаційних технологій

Викладач, що надихнув на написання есе: Шепілова Катерина Петрівна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

Перші 100 днів
-Діма, ти мене чуєш? Дім, треба мінятися, життя не таке просте, як ти думав. Голос був малим і незначним. Я чув його, але не хотів звертати уваги.
-Боже, мені й так нормально, мінятися ще чого. Це не стосується мене. Прилетить — то і буду мінятися.
-Дім, що відбувається? Війна — це не просто слово, почуй мене, прошу, вона тут зараз.
-Війна тут і зараз? Це звучало абсурдно. Я жив так, як і раніше. Війна була десь далеко, не тут.

200 днів війни
-Діма, як ти можеш? Почуй, прошу, чому ти мене не чуєш? Таке відчуття, що зараз заплаче.
-Ти слухаєш їхню музику, дивишся їхні фільми. Зараз війна, ну зрозумій, як так можна?
-Це мистецтво, воно не стосується політики. Я не підтримую війну. Просто люблю музику, до якої звик.
-Російська культура проникає в тебе. Чим більше ти слухаєш, тим більше забуваєш свою мову.

300 днів війни
-Діма, вставай, переставай спати. Усе змінюється навколо.
-Я бачу, що відбувається, — почав я сумніватися. — Але що я можу зробити? Я живу далеко від війни. Це не мої проблеми.
-Війна не лише там, де вибухи та смерті кожного дня. Війна відбувається тут. Ти не можеш ігнорувати це.
Ці слова я запам'ятав.

400 днів війни
-Діма, це вже не жарти. Ти більше не будеш сидіти і споживати контент, який вбиває тебе зсередини.
-Я починаю розуміти, голос і правда діло каже. Треба мінятися. Але це складно
-Звички легко змінити.
-Легко казати, коли ти десь там у мене в голові.
-Розумію, це важко, але ти маєш. Почни з малого — відмовся спочатку від музики.
Я почав поступово виключати російський контент зі свого життя. Це було важко, але я розумів, що це необхідно.

500 днів війни
-Діма, ти вже на півдорозі, — промовив голос, тепер спокійніше.
-Дякую, що ти зі мною. Мені так легше.
-Ти побачив, що відмова від їхнього контенту це не просто вибір. Це необхідно для тебе.
-Я це знаю, погодився я.
-Головне не зійди з дороги. Ти знаєш, що це справа часу. Головне  не переживай, не все є українською, спробуй англійську.
Я почав глибше цікавитися українською культурою.

600 днів війни
-Діма, подивися навколо.
-Сумно, як я це не помічав.
-Ти вже зовсім інший. Ти більше не той, хто думав, що війна десь там.
-Так, я бачу. Я змінився. Але все одно здається, що не роблю достатньо.
-Кожен твій вибір, кожна дія має значення. Ти допомагаєш не тільки собі, але й тим, хто довкола тебе.
Я відчував, як кожен новий день зміцнював мою позицію.

700 днів війни
-Діма, ти зробив великий крок.
-Ти більше не той, ким був на початку. Ти відмовився від того, що отруювало тебе, і тепер будуєш своє життя на нових цінностях.
-Це було складно. Але тепер я розумію, чому це важливо.
-Тепер ти бачиш справжню цінність культури, мови, України. Це не просто слова.
Я був задоволений своїм вибором, хоч і усвідомлював, що.
800 днів війни
-Діма, ти вже майже все зробив. Ти бачиш, як далеко зайшов?
-Я вже не той, хто сприймав усе як належне.
-Ти став частиною цієї боротьби. Ти змінився і допомагаєш іншим змінюватися.

900 днів війни
-Ти повністю відмовився від російського контенту.
-Це було нелегко, але я тепер бачу, як це важливо. Я вже не можу повернутися назад.
-Ти став свідомою людиною. Мова, культура — це все частини однієї великої боротьби.
Я відчував, що тепер моя позиція стала чіткою.

1000 днів війни
-Ти молодець, ти зробив усе, що міг. Тепер допомагай іншим. Але не забувай: ти не ідеал.
-Дякую, без тебе я б не зміг.
У відповідь я почув тільки тишу. Як я розумію, мені вже не треба його допомога.