Вісім місяців я жила в підвалі. Обстріли були дуже сильними з перших днів війни. Я працювала в психіатричній лікарні. На початку бойових дій всіх пацієнтів евакуювали. 

Найбільше мене шокувало, коли село бомбила авіація. Я бачила, як горіли поля. Це було страшно.

У селі не було газу та води. Їсти я готувала на багатті. Продукти у мене були, також привозили гуманітарну допомогу. 

Зараз комунікації відновили. Я сподіваюсь, що найстрашніше я вже пережила. Чекаю на завершення війни.