Борис Ангеліна, 11 клас
Подільський ліцей Староушицької селищної ради Кам’янець-Подільського району Хмельницької області
Вчитель, що надихнув на написання есе:Гарук Ірина Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Перемога… Таке чудове, довгождане, сотнями людей омріяне, вистраждане тисячами життів слово… Ми так її чекаємо. Складаємо руки у молитві і благально просимо Господа, щоб дав нам снаги перемогти ворога. Віра в перемогу гріє наші серця, дає сили пережити смерті, розлуку і розруху, повірити у міць і невідступність наших воїнів, творить дива.

Я чітко уявляю той день, коли ми зрозуміємо, що здолали ненависних орків, віткнемо синьо-жовтий стяг у найвищий пагорб кожного населеного пункту нашої країни, складемо зброю і почнемо будувати нову державу. Але коли настане цей чудовий день? Коли побачимо, як наші мужні захисники у справжньому контрнаступі женуть геть ворогів з нашої прекрасної землі, при цьому не поливаючи її кров’ю своїх побратимів? Коли дійдемо до наших колишніх кордонів, а ще краще – побачимо руїни Кремля?

Щоденні новини додають нам упевненості, що ми йдемо уперед – метр за метром звільняючи країну від окупантів. І цьому радіємо безмежно і щиро. Та водночас ми чуємо плач наших матерів, вдів, дітей, які хоронять найближчих, найрідніших, найдорожчих…

Нам так потрібна ПЕРЕМОГА, нам так потрібен МИР!!!

Україна майбутнього – це мирна Україна. Коли думаю про майбутнє своєї країни, розумію, що ще не одне десятиліття мине, коли вона стане такою, якою хочуть бачити її всі українці. Яким може бути наше майбутнє з точки зору короткострокової перспективи і у глобальному сенсі? В першу чергу це залежить від нас, від кожного з нас.

Вірю, що в найближчому майбутньому в нашій країні відбудуються всі зруйновані міста і села, відновиться інфраструктура. Адже нам і в цьому допомагатиме весь світ. Та найбільше працюватимемо ми: будуватимемо нові домівки, заводи, школи, садочки, сіятимемо хліб, закладатимемо сади, добуватимемо вугілля і газ, плавитимемо сталь, народжуватимемо дітей... І обов’язково будемо у європейській спільноті. І дихатимемо вільно. І розмовлятимемо, і молитимемось єдиною мовою – рідною, українською.

Ми станемо настільки сильними, що НАТО саме захоче бачити нас своїм членом, адже це МИ знищимо «другу армію світу». Ми самі виготовлятимемо найновітнішу зброю, а ще обов’язково збудуємо новий літак «Мрія».

Ми станемо країною, цікавою світу. Мільйони туристів будуть приїжджати до нас, відпочиватимуть на берегах Чорного моря нашого Криму, в горах предковічних Карпат, відвідуватимуть легендарні історичні місця нашої країни. Тисячі інвесторів повірять в економічне майбутнє нашої країни і впевнено розвиватимуть у нас свій бізнес, чесний і прозорий. Україна обов’язково стане країною можливостей. В економіці і екології, в освіті і культурі…

Так, у мене ідеальні мрії про майбутнє України. Розумію, що воно залежить від того, скільки зусиль ми готові докласти, щоб це майбутнє таким і було насправді. Залежить від наших вчинків, від нашого служіння Батьківщині, правді, добру. Іншими словами – Україна буде такою, якою зробимо її ми. Пам’ятаючи про війну, її жертви, героїзм наших захисників, але – рухаючись вперед, до щасливого майбутнього.

Що можу для майбутнього своєї країни зробити я? Хочу бути корисною своїй країні, я не планую покидати Україну, своє майбутнє я бачу тільки тут. Хочу виправдати сподівання свої батьків, здобути гарну освіту, знайти для себе роботу, яка приносила б задоволення і прибуток. Мрії у мене амбітні й великі, але я знаю, що перешкоди долають лише ті, які рухаються вперед.