"Він мені подзвонив і плакав. Його екіпаж зайшов у Бучу одним з перших"

Марина – вчителька із Вінниці. Її есе, присвячене загиблому чоловікові, посіло перше місце у конкурсі, який проводив Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

“Чоловік пішов захищати нас із пластиною у спині, у нього була інвалідність. Завдяки таким як він ми тут можемо пити каву, дивитися телебачення і спокійно дихати”, - каже Марина. Їй вдалося подолати біль втрати та знайти себе у допомозі іншим. Це і збори військовим, і благодійні акції, і просто психологічна підтримка вдовам та матерям загиблих воїнів ЗСУ. Віру у перемогу добра вона несе і своїм учням.

А ще Марина згадала про 14 липня 22-го року та удар по Дому Офіцерів у Вінниці. Адже вона проживала зовсім неподалік будівлі, в якій від військового були тільки назва та оркестр.