Я жив у Слов’янському районі Донецької області. Було звичайне життя: сім’я, робота. Зараз я роботи лишився.

Війна мене застала на роботі: вийшов зранку надвір і побачив ракету, яка пролетіла над нами. Та нас, слава Богу, оминуло це. Окупанти були зовсім поруч, але їх відігнали.

Я не виїжджав. Постійно був вдома. Ми вже звикли до таких ситуацій. Магазини деякі працювали, і гуманітарною допомогою нам допомагали - то не можу сказати, що були такі якісь труднощі.

У нас всі люди морально подавлені: нам це вже з 2014 року надоїло. Хочеться, щоб швидше все закінчилося.

Жінка працює, а я вже рік як не працюю - займаюсь своїм городом. Зараз не можна ні про що думати і щось планувати. Будемо думати, як війна закінчиться.  

Чекаємо на перемогу і віримо, що все буде добре: що ми відстоїмо свої землі і виженемо ворога з нашої країни.

Я віруюча людина, тому вірю, що в майбутньому буде все так, як Богу буде завгодно.