Мені 59 років, я все життя працювала на Слов’янській ТЕЦ. Коли в перший день почули всі ці вибухи, це було страшне. Два місяці просиділи в підвалах з дітьми, з онуками, потім вирішили виїхати. 

22 квітня ми з дітьми своїми машинами виїхали в Кіровоградську область. На початку дуже переживали, і зараз депресія. Сльози постійні. Свого майбутнього навіть не уявляю.