"Війна змусила нас швидко реагувати"

Палєєва Анастасія, 15 років, 9-А клас, Академічний ліцей «Інтелект»

Вчитель, що надихнув на написання єсе: вчителька укр. мови та літератури Матвієнко Алла Олексіївна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Чи може людина мати два життя? Тепер я точно знаю, що так. Таке трапляється, коли у дім приходить війна. Де вчора був спокій, завтра може бути небезпека. Щастя, радість, мрії, рідні, друзі - усе може опинитися під загрозою в одну мить. Одне слово, що поєднує у собі страх, біль, біду та страждання. Ми чули його на уроках з історії, з переказів наших бабусь та дідусів, ми знали, що десь, в інших країнах воно не є незвичайним й досі, але ми не могли подумати, що це слово стане таким частовживаним і у нас, в наш час.

Розлука з близькими породжувала в мені відчуття, яке зветься невідомістю, мабуть, один з найгірших станів людини. Коли не знаєш, як діяти і чого очікувати. Війна змусила нас швидко реагувати, робити вибір, обирати собі майбутнє. Більше того, вона похитнула відносини між поколіннями у моїй родині.

Ми часто втрачали надію і впадали у відчай, коли переїжджали з міста до міста, шукаючи нову оселю. Моїй родині вдалось змиритися і розпочати нове життя у Київській області, відмінне від того, що забрала війна, та яке було знову наповнене щастям і спокоєм. Нова домівка, така ж рідна, як і колишня, нові мрії. Але згодом доля знову розпорядилася інакше. Там, де мало бути мирне небо, почулися звуки ракет та сльози людей. Немов буря, події закрутили нас у хвилю нових потрясінь. Вулкан, що знову вибухнув з новою, страшнішою силою після перепочинку.

Війна... Слово, яке добре закарбувалось у пам'яті, знову було почуте і відчуте мною з новою силою. Звуки ракет, літаків, вибухи та паніка, що панувала за вікном, як і вперше викликали в мені ті ж самі відчуття: невідомість та відчай, страх втратити все. Несправедливість та жорстокість нового жахіття, яке назавжди залишиться у пам'яті моєї родини, кожного з нас, приголомшувало мене все більше. Випробування, що довелося переживати другий раз, ніби першого було не достатньо.

Війна розбудила свідомість та дала зрозуміти, що насправді важливе, а що зовсім не варте уваги. Вона вплинула на мою родину. Я, моя сім'я усвідомили цінність мирного неба, затишної домівки, кожної щасливої хвилини - Миру, що сьогодні є для мене основою для будь-якої радості. Війна розставила всі крапки і точно підтвердила, хто ми є і де хочемо бути. Вона виховала в нас хоробрість, рішучість та мужність, хоч і принесла багато страждань. Це тяжке випробування, котре ще не закінчене, подарувало моїй родині надію та віру в щасливе майбутнє, де не буде місця війні. Після дощу і грози завжди сходить сонце. Зійде воно і над Україною..