«Війна змусила нас більше цінувати один одного і змінила плани на подальше життя»

24 лютого я була дома, спала після важкого робочого дня. Перше, що я почула – це як щось вибухало зі сторони Василькова.        

Найважче було перенести емоційне виснаження. Не було змоги навіть виїхати в більш безпечне місто. Шокувало, коли бачила, як вибухнула ракета недалеко від нашого будинку. Слава Богу, нас оминула гуманітарна катастрофа. Хоча, щоб знайти і купити потрібні ліки, треба було пів міста об’їздити.          

Моя родина зараз в іншому місті. Ми почали ще більше цінувати і берегти один одного. Приємно вразило, коли арендодавець житла не брав кошти за проживання протягом двох місяців. 

Робота у мене є, але збираюсь звільнитись і змінити професію. Працювати кухарем мені важко фізично і емоційно.

Про те, що війна продовжується, мені нагадує рюкзак з усім найнеобхіднішим, який був зібраний за півгодини. Від початку війни він досі не розібраний.