Моя дитина дуже любить вивчати англійську мову, із задоволенням займається малюванням і танцями, цікавиться подорожами та прагне відкривати для себе нові знання. Її найбільша мрія - вивчити англійську мову, вступити до закладу вищої освіти на бюджетне місце та побудувати щасливе майбутнє.

Найбільше дитині подобаються танці, адже саме вони допомагають хоча б ненадовго забути про тривоги та переживання.

Життя нашої родини кардинально змінилося після початку повномасштабної війни. Ми живемо у прикордонній зоні, де майже щодня чути вибухи, а авіабомби падають у сусідніх населених пунктах. Від їхніх ударів здригається земля, а разом із нею - і наші серця. Постійна небезпека стала частиною повсякденного життя, а діти живуть у стані безперервної тривоги.

Навчання також змінилося. Через змішаний формат освітнього процесу дитині складніше засвоювати матеріал, а обмежене живе спілкування з однолітками негативно впливає на її соціалізацію та емоційний стан. Тривалий стрес поступово змінює дитинство, яке мало б бути безтурботним.

Однією з найстрашніших подій став випадок, коли під час прогулянки над дітьми на дуже низькій висоті пролетіли кілька безпілотників. Вони кружляли просто над місцем, де гралися діти. Моя дитина дуже злякалася, і цей страх ще довго не полишав її.

Але найболючішим спогадом став день, коли над нашим будинком уперше пролетів літак і неподалік було скинуто авіабомбу. Потужний вибух і сильні вібрації викликали у дитини справжній жах. Відтоді вона дуже гостро реагує на будь-які гучні звуки, живе з постійною тривожністю та настороженістю. Найбільше я хочу, щоб моя дитина більше ніколи не боялася неба, могла спокійно навчатися, мріяти та жити у світі без війни.