Пінул Надія, 11 клас, Ясенівський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Бабіченко Інна Василівна 

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Сотні днів війни стали випробуванням не лише для України, а й для всього світу. Кожен день, кожна година принесли нові виклики, страхи, але й неймовірну стійкість. Війна змінила наше сприйняття реальності, перетворила звичне життя на низку важливих рішень та боротьби.

На початку війни панував шок. Вибухи, сирени, тероризм — це стало новою нормою. Багато хто намагався сховатися від реальності, але згодом прийшло усвідомлення, що кожен з нас має обрати свій шлях. Хтось вирушив у бій, хтось залишився вдома, аби допомагати на фронті інформаційно або волонтерською діяльністю.

Війна — це випробування, яке змінює життя не лише воїнів, а й їхніх близьких.

Коли мій батько пішов на війну, моє життя змінилося назавжди.

Я пам'ятаю той день, коли він сказав мені, що його призвали. В очах його була рішучість, але й тривога. Я відчувала, як у моєму серці зароджується сум і страх.

Війна — це не лише фізична боротьба. Це боротьба в душі кожної людини, яка залишилася вдома.

Я щодня думала про нього, уявляючи, що він переживає, що відчуває в ті моменти, коли навколо свистять кулі, гинуть побратими.

Я писала йому повідомлення, намагаючись підтримати і висловити свою любов, але слів було замало

Кожного разу, коли я чула звук сирени або бачила військовий транспорт, моє серце завмирало.

Я уявляла, як важко йому на фронті, як він сумує за домом, за нами. Часто з’являлися думки про те, що може статися найгірше. Але разом з цим була і гордість — гордість за його сміливість і відвагу.

Ці 1000 днів війни — це лише початок нової історії, нової України, де ми будемо боротися не лише за виживання, а й за процвітання, справедливість і мир.