У мене є троє дітей. Ми жили в окупації, де щодня були обстріли. Було дуже страшно, бо не було ліків, не було їжі, а навколо все руйнувалося. Наші сусіди загинули, і це для мене був шок. Від вибухів вибило вікна в нашому будинку, і ми відчували, що не можемо більше залишатися там.

Було важко прийняти рішення покинути дім, адже так хотілося залишитися, триматися за звичне життя. Але ми зібрали найнеобхідніше і виїхали до Одеси.

Тут, у новому місті, ми намагаємося жити далі. Віримо, що з часом все це закінчиться. Дуже хочеться миру.