Мейко Валерія

Учениця 8 класу Любопільської гімназії Визирської сільської ради Одеського району Одеської області

Вчитель: Мусієнко Ірина Іванівна

Есе на тему «Війна. Моя історія»

Ранок. Я, прокинулась, на дворі зима, 24 лютого, а думками, що скоро вже весна. Я бадьоро почала збиратися до школи, знаючи, що мама готує мені смачний сніданок.                                                                                           Але… Мама не готувала сніданок, а вони з татом дивились то в телевізор, то в телефони…   

Я не могла зрозуміти, що відбувається. І тут почула з новин, що сусідня країна рано-вранці напала на нашу Україну. Почали прилітати ракети, вертольоти, літаки, на дорогах можна було побачити багато військової техніки. З’являлися багато різних фрагментів відео з різних куточків нашої країни. 

Я запитала у батьків: «Що відбувається?» І почула у відповідь, що почалась війна. Я не до кінця розуміла, що відбувається і не усвідомлювала, що в країні почалася війна. Але від вибухів поблизу та новин було страшно.  

Життя змінилося дуже як морально, так і фізично,  ми не перестаємо жити далі. Але вже все не так, як раніше. Ми перебуваємо в такому часі, коли йде війна та багато тривог, але вже звикли до них, але всі переносять це по-різному. Багато молодих хлопців та чоловіків почали забирати на війну.  

Наші захисники і захисниці потребують допомоги, тому наша громада і не тільки постійно допомагає тим, чим може, наприклад, продуктовими наборами, засобами гігієни, плетеними сітками, окопними свічками тощо. Вони нас захищають, а ми їм допомагаємо. Дякуючи нашим Збройним силам України, ми маємо змогу ходити в школу, на роботу та бачити новий ранок. 

Слава Україні! Героям слава!